За однією з легенд для щиро віруючого чоловіка на ім’я Онуфрій в пустелі біля печери, в якій він мешкав, вдарило джерело. З того часу багато джерел та криниць було названо на честь святого Онуфрія. За легендою, в добу Руси-України цим яром гнала хвилі повновода річка, якою повертався лодіями воєвода Мирослав зі своїм військом після визволення Києва від печенігів до своєї фортеці, яку охороняла його дружина Моторна з невеликим загоном. Воєвода вирішив перевірити пильність охоронців, звелів своїх воїнів на першій лодії перевдягнути у ворожий одяг та з імітувати наступ. Але на стінах не спали полетіли списи, стріли, каміння… Поки зрозуміли, що то випробування, було вже запізно, тяжко поранений Мирослав помер на руках у своєї дружини. Моторна звеліла потопити ту злощасну лодію, а на місці фортеці закласти чоловічий монастир.
