3-го березня 1920 р. Василь Чучупак призначив нараду отаманів на Лісничівці. В лавах повстанців знайшовся зрадник, який провів лісовими стежками загін більшовиків, котрі зненацька оточили місце збору. Почалася стрілянина. Василь на своїй кобилі Зірці вирвався з оточення, розігнавши ворогів з ручного кулемета “Люїса”. Але на пагорбі зупинився й повернув назад на допомогу побратимам. Вистрілявши всі набої з кулемета та револьвера, останню кулю пустив собі в скроню. Зі словами «Готуй нових борців, Холодний Яре!» загинув.
Вже мертвого отамана вороги тяжко побили, зірвали одяг. Понівечене тіло прив’язали до коня, притягнули у село до батьківської хати. Зігнавши туди всю родину, закрили й підпалили. Холодноярці встигли врятувати родину та загасити хату. Поховали Василя на пагорбі центрального цвинтаря с. Мельники.
